Мелетий Охридский и синаиты в Нежине в конце XVII в.
Abstrakt
Мелетий, бывший охридский архиепископ, жил на территории Украины с 1680 до 1695 г., пользуясь там всеобщим почитанием как «патриарх Ахридонский». Он был тесно связан с запорожским гетманом Иваном Самойловичем и даже после ссылки гетмана продолжал поддерживать отношения с членами его семьи. Благодаря щедрости гетмана архиепископ сумел приобрести владения в одном из богатейших украинских городов, Нежине, оставив их затем в наследство Синайскому монастырю. Сделанное Мелетием завещание объясняется его давними связями с синайскими монахами и с представителями этой влиятельной монашеской общины на польско– литовских и украинских землях. Впрочем, попытки синаитов закрепить наследство Мелетия за своим монастырем встретили противодействие со стороны как местного греческого православного братства, так и иерусалимского патриарха Досифея II. В статье исследуется начало и первый этап их борьбы за владения «ахридонского патриарха». Сохранившиеся в России архивные материалы позволяют по–новому взглянуть на присутствие синаитов на украинских землях и их стремление укрепить там свое влияние.
Bibliografia
Gosudarstvennyj istoricheskij muzej – Государственный исторический музей. Отдел рукописей, № 1563–1563a, 1470.
Nacional’na biblioteka Ukrajiny im. V.I. Vernads’koho – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського, Інститут рукопису, ф. VIII, д. 42, т. 47.
Paris. Bibliothèque National de France, gr. 431.
Rossijskij gosudarstvennyj arhiv drevnih aktov (RGADA). Российский государственный архив древних актов (РГАДА), ф. 52, оп. 1, 1634 г., д. 8; 1686 г., д. 11; 1687 г., д. 6; 1688 г., д. 16; 1693 г., д. 4;1697 г., д. 11; 1698 г., д. 13; 1701 г., д. 5; 1705 г., д. 15; оп. 2, № 696, 706.
Alexoudis, A. – Ἀλεξούδης, Ἄν. (1892 [1893]). Συνοδικαὶ πράξεις τῆς Ἀρχιεπισκοπῆς Ἀχριδῶν καὶ πάσης Βουλγαρίας, Δελτίον τῆς Ἱστορικῆς καὶ Ἐθνολογικῆς Ἑταιρείας τῆς Ἑλλάδος, 4, 547–573.
Altbauer M. (with the collaboration of I. Ševčenko and B. Struminsky) (1989). Saint Catherine’s Monastery, Mount Sinai. An Orthodox Pomjanyk of the Seventeenth–Eighteenth Centuries. Cambridge (Mass.): Harvard University Press.
Altbauer, M. (1992). An East Slavic Sinodik from the Sinai. Köln; Weimar; Wien: Böhlau.
Anastasiou, I.E. – Ἀναστασίου, Ἰ.Ε. (1970). Σιναϊτικὰ τοῦ ΙΣτ´ καὶ ΙΖ´ αἰώνα. Θεσσαλονίκη: Ἀριστοτέλειον Πανεπιστήμιον Θεσσαλονίκης.
Angelopoulos, A. (1983). The Archdioceses of Ahris and Peć on the basis of patriarchal acts edited by K. Delikanis (17th/18th centuries). Balkan Studies, nr 24 (2), 338–339, 342.
Apostolopoulos, D.G., Mikhailaris P.D. – Ἀποστολόπουλος, Δ.Γ., Μιχαηλάρης, Π.Δ. (1987). Ἡ Νομικὴ Συναγωγὴ τοῦ Δοσιθέου. Μία πηγὴ καὶ ἕνα τεκμήριο. Ἀθῆναι: ΚΝΕ/ΕΙΕ, τ. 1.
Arkhiv Jugo-Zapadnoj Rossii, ch. 1, t. 5: Архив Юго–Западной России, ч. 1, т. 5: Акты, относящиеся к делу о подчинении Киевской митрополии Московскому патриархату (1620–1694 гг.). (1872). Киев: Губерн. тип.
Arnauld, A. & Nicole, P. (1674). La Perpetuité de la foy de l’Église catholique touchant l’Eucharistie, défendue contre les Livres du Sieur Claude, Ministre de Charenton. Paris: Guillaume Desprez, t. 3.
Bayraktar Tellan, E. (2012) The Orthodox Church of Crete, 1645–1735: A Case Study of the Relation between Sultanic Power and Patriarchal Will, Byzantine and Modern Greek Studies, 36(2), 198–214. DOI: https:// doi.org/10.1179/0307013112Z.00000000012.
Bernackij, M.M. – Бернацкий, М.М. (2013). Кариофил Иоанн. In: Православная энциклопедия. Москва: ПЭ, т. 31, 115–117.
Berežkov, M.N. – Бережков, М.Н. (1911). Два письма Мелетия, бышаго архиепископа Ахридонскаго, от 1691 года, из Нежина, Труды черниговской архивной комиссии, VIII, 118–120.
Carras, I. (2012). Community for Commerce: An Introduction to the Nezhin Greek Brotherhood Focusing on its Establishment as a Formal Institution in the Years between 1692 and 1710. In: V.N. Zakharov, G. Harlaftis, & O. Katsiardi-Hering (ed.), Merchant Colonies in the Early Modern Period. London: Routledge, 141–156. DOI: https://doi. org/10.4324/9781315654928.
Carras, I. – Καρράς, Γιάν. (2010). Εμπόριο, Πολιτική και Αδελφότητα: Ρωμιοί στη Ρωσία 1700–1774, Διδ. Διατριβή, Αθήνα: Εθνικό Πανεπιστήμιο Αθηνών.
Čencova, V.G. – Ченцова, В.Г. (2013). Палеография versus текст: о сложностях определения места написания греческих грамот XVII–XVIII вв. In: Вспомогательные исторические дисциплины в современном научном знании. Материалы XXV Международной научной конференции. Москва: РГГУ, ч. 2, 587–590.
Čencova, V.G. – Ченцова, В.Г. (2020). Киевская митрополия между Константинополем и Москвой. 1686. Київ: Дух i Лiтера.
Česnokova, N.P. – Чеснокова, Н.П. (2013). Синайский архимандрит Кирилл (Старый) и его знакомые в Москве. Каптеревские чтения, вып. 11, 162–180.
Česnokova, N.P. – Чеснокова, Н.П. (2015). История российско-синайских культурных и конфессиональных отношений по письменным источникам. In: Н.И. Комашко, И.Л. Бусева-Давыдова (ed.), Русские иконы Синая. Москва: Изд-во МП РПЦ, 23–38.
Česnokova, N.P. – Чеснокова, Н.П. (2017). К истории русских художественных памятников на Синае: рака для мощей св. Екатерины XVII в. Древняя Русь. Вопросы медиевистики, № 4 (70), 64–70.
Černukhin, E.K. – Чернухiн, Є.К. (1998). Грецьке нiжинське братство: iсторiографiя та джерела. Київ: Ін–т історії України НАНУ.
Černukhin, E.K. – Чернухін, Є.К. (1997). Книга пожертв Ніжинського грецького братства (1696–1786). Записки Історико–філологічного товариства Андрія Білецького, № 1, 91–102, 143–179.
Delikanis, K. – Δελικάνης, Καλλίνικος (1904–1905). Τὰ ἐν τοῖς κώδιξι τοῦ Πατριαρχικοῦ ἀρχειοφυλακίου σωζόμενα ἐπίσημα ἐκκλησιαστικὰ ἔγγραφα. Ἐν Κωνσταντινουπόλει: Πατριαρχικὸν Τυπογραφεῖον, τ. 2–3.
Dmitrievskij, A.A. – Дмитриевский, А.А. (1885). (1). Греческие нежинские храмы и их капитальный вклад в Церковно-археологический музей при Киевской духовной академии. In: Православное обозрение, Москва: Унив. тип., отд. оттиск, 1–31.
Dmitrievskij, A.A. – Дмитриевский, А.А. (1885). (2). Описание рукописей и книг, поступивших в Церковно–археологический музей при Киевской духовной Академии из греческой нежинской Михаило–Архангельской церкви. In: Труды Киевской духовной академии. Прил., № 3–12, 1–160.
Dmitrievskij, A.A. – Дмитриевский, А.А. (1886). Библиографическая заметка: Акты греческого нежинского братства, списанные и изданные профессором А.А. Федотовым-Чеховским, Киев, 1884. Труды Киевской духовной академии, т. 10, 284–293.
Dopolnenija k aktam istoričeskim, sobrannye i izdannye Arkheografičeskoj kommissiej –Дополнения к актам историческим, собранные и изданные Археографической коммиссией (1872). Санкт-Петербург: В.В. Пратц, т. 12.
Dură, I.V. (1977). Ὁ Δοσίθεος Ἱεροσολύμων καὶ ἡ προσφορὰ αὐτοῦ εἰς τὰς Ῥουμανικὰς χώρας καὶ τὴν ἐκκλησίαν αὐτῶν, Ἀθῆναι: s. n.
Fedotov-Čekhovskoj, A.A. – Федотов-Чеховской, А.А. (1884). Акты Греческаго Нежинскаго братства. Кiев: Е.Т. Керер.
Fonkič, B.L. – Фонкич, Б.Л. (2003). Греческие рукописи и документы в России в XIV – начале XVIII в. Москва: Индрик.
Fonkič, B.L. – Фонкич, Б.Л. (2004). Устав Нежинского братства, Россия и Христианский Восток. Москва: Индрик, вып. 2–3, 630–635.
Fonkič, B.L. & Poljakov, F.B. – Фонкич, Б.Л., Поляков, Ф.Б. (1993). Греческие рукописи Московской Синодальной библиотеки. Палеографические, кодикологические и библиографические дополнения к каталогу архимандрита Владимира (Филантропова). Москва: Син. библ-ка.
Gelzer, H. (1902). Der Patriarchat von Achrida. Geschichte und Urkunden. Leipzig: Teubner., O.S.
Gumilevskij, F. – Гумилевский, Ф. (1873). Историко–статистическое описание Черниговской епархии, кн. 7: Стародубский, Мглинский, Новозыбковский, Глуховский и Нежинский уезды. Чернигов: тип. Г.Л. Шапиры.
Hed’o, A.V. – Гедьо, А.В. (2009). Гетьманськi унiверсали I. Мазепи грекам м. Нiжина: джерелознавчий аналiз. Сіверянський літопис, № 6, 59–65.
Hed’o, A.V. – Гедьо, А.В. (2017). Соцiально–правовий статус Нiжинськоï грецькоï громади в контекстi унiверсалiв украïнських гетьманiв: джерелознавчий аспект. In: О.С. Морозов & Л.О. Зайко (ed.), Грецька громада Нiжина: iсторiя та сучаснiсть. Нiжин: Лисенко М.М., 62–74.
Heyda, O.S. – Гейда, О.С. (2019). Церковна полiтика гетьмана Iвана Мазепи, Сіверянський літопис 2, 188–195. DOI: 10.5281/zenodo.3253792.
Heyda, O.S. – Гейда, О.С. (2019). Церковна полiтика гетьмана Iвана Мазепи, Сіверянський літопис 2, 188–195. DOI: 10.5281/zenodo.3253792.
Hurmuzaki, E., Iorga N. (publ.) (1915, 1917, 1936). Documente privitoare la Istoria Românilor, vol. XIV (1–3): Documente Greceşti. Bucureşti: Libr. Socec Co, C. Sfetea, Pavel Suru.
Igošev, V.V. – Игошев, В.В. (2010). Серебряная рака для мощей святой Екатерины из Синайского монастыря работы московских мастеров 1687–1688 гг., Вестник ПСТГУ. Серия V. Вопросы истории и теории христианского искусства, № 1 (1), 30–44.
Igošev, V.V. – Игошев, В.В. (2015). (1). Рака для мощей великомученицы Екатерины. In: Н.И. Комашко, И.Л. Бусева-Давыдова (ed.), Русские иконы Синая. Москва: Изд-во МП РПЦ, 408–413.
Igošev, V.V. – Игошев, В.В. (2015). (2). Серебряная рака XVII века для мощей великомученицы Екатерины. In: Н.И. Комашко & И.Л. Бусева-Давыдова (ed.), Русские иконы Синая. Москва: Изд-во МП РПЦ, 106–113.
Jejngorn, V.O. – Эйнгорн, В.О. (1908). Новый труд по внутренней истории старой Малороссии. Чтения в императорском обществе истории и древностей российских, кн. 1 (224), 21–76.
Kapterev, N.F. – Каптерев, Н.Ф. (2008). Собрание сочинений. Москва: Даръ, т. 2.
Kedun, I.C. – Кедун, I.C. (2018). Пiдземнi споруди нiжинського «грецького кварталу» на сучасному етапi дослiдження. In: Література та культура Полісся, № 90, серія «Історичні науки», № 9, 14–32.
Khalastanis, V.G. – Χαλαστάνης, Β.Γ. (2010). Ιωάννης Καρυοφύλλης (ci 1610– 1692). Βίος και συγγραφικό έργο. Διατριβή επί διδακτορία, Αθήνα: ΕΚΠΑ.
Kharlampovyč, K.V. – Харлампович, К.В. (2011). Нариси з історії грецької колонії в Ніжині (XVII–XVIII ст.). До iсторiï нацiональних меншостей в Украïнi. Нiжин: Ферокол.
Kisterev, S.N. – Кистерев, С.Н. (2012). Греки и немцы в изображении Юрия Крижанича, Каптеревские чтения. Москва: ИВИ РАН, вып. 10, 51–88. Kočegarov, K.A. – Кочегаров, К.А. (2010). Роль Ивана Мазепы в русско– турецких отношениях первой половины 1708 г.: поездка Згуры Стилевича к сераскеру Юсуфу–паше. In: Україна в Центрально–Східній Європі. Київ: Інститут історії України НАНУ, вип. 9–10, 152–192.
Konidaris, C.I. – Κονιδάρης, Γ.Ι. (1963). Ἀχρίδος, Πατριαρχεῖον καὶ ἀρχιεπισκοπή, Θρησκευτικὴ καὶ ἠθικὴ ἐγκυκλοπαιδεία. Ἀθῆναι: Μαρτῖνος, τ. 3, κολ. 541–550. Kuz’muk, O. – Кузьмук, О. (ed.). (2007). Поменник Введенської церкви в Ближніх печерах Києво–Печерської лаври. Публікація рукописної пам’ятки другої половини XVII ст. Київ: Фенікс.
Laskaridis, Khr. – Λασκαρίδης, Χρ. (1997) (1). Η συμβολή των Ελλήνων της Νίζνας στην πολιτιστική και οικονομική ανάπτυξη της Ουκρανίας, Δωδώνη, τ. 26 (1), 405–464.
Laskaridis, Khr. – Λασκαρίδης, Χρ. (1997) (2). Το καταστατικό της ελληνικής εμπορικής κοινότητας στη Νίζνα της Ουκρανίας, Ιωάννινα: Χρήστος Λασκαρίδης.
Legrand, É. (1891). Une bulle inédite de Gabriel, patriarche d’Achrida, Revue des Études Grecques, 4 (14), 182–188.
Morozov, O.S. – Морозов, А.С. (2009). Сердца, отданные Элладе. In: Сердца, отданные Элладе. Жизнь замечательных греков Украины. Нежин: ФОП Лук’яненко В.В., 12–53.
Morozov, O.S. – Морозов, О.С. et al. (ed.) (2017). Греки в iсторiï Нiжина. Фотоальбом, Нiжин: Лисенко М.М.
Morozov, O.S. – Морозов, О.С. (2001). Грецькi храми в Нiжинi: iсторiя i сучаснiсть. In: І.В. Бичко, В.А. Бугров, Н.Ф. Клименко et al. (ed.). Грецьке Православ’я в Україні. Київ: Прайм, 123–132.
Papadopulos-Kerameus, A.I. (ed.), Latyšev V.V. (trans.) Пападопуло-Керамевс А.И. Латышев В.В. (1908–1909). Материалы для истории архиепископии Синайской горы, Православный палестинский сборник, т. XX, вып. 1 (58), ч. 1–2. Санкт-Петербург: ИППО.
Papadopoulos-Kerameus, A.I. – Παπαδόπουλος-Κεραμεύς, Ἀ. (1891). Ἱεροσολυμιτικὴ βιβλιοθήκη. Πετρούπολη: В. Киршбаум, τ. 1.
Papastratou, D. – Παπαστράτου, Ντ. (1981). Ὁ Σιναΐτης Χατζηκυριάκης ἐκ χώρας Βουρλᾶ. Γράμματα – ξυλογραφίες, 1688–1709, Ἀθήνα: Ἑρμῆς.
Pavlenko, S.O. – Павленко, С.О. (ed.) (2007). Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. Київ: Києво-Могилянська академiя.
Pavlenko, S.O. – Павленко, С.О. (2004). Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники, Київ: КМ Академiя.
Péchayre, A.-P. (1936). L’archevêché d’Ochrida de 1394 à 1767: À propos d’un ouvrage récent, Échos d›Orient, 35, n. 182, 183–204.
Petrunina, O.E. – Петрунина, О.Е. (2019). Парфений I. In: Православная энциклопедия. Москва: ПЭ, т. 54, 659.
Pissis, N. (2020). Russland in den politischen Vorstellungen der griechischen Kulturwelt 1645–1725. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.
Podgradskaja, E.M. – Подградская, Е.М. (1980). Экономические связи Молдавского княжества и Балканских стран с Русским государством в XVII в. Кишинев: Штиинца.
Podhajko, M.K. – Подгайко, М.К. (2014). Культурна спадщина Нiжинського грецького братства, Вiсник Марiупольського державного унiверситету, серiя: Iсторiя. Полiтологiя, вип. 9, 56–66.
Popović, M. (2021). The Patriarchate and the Churches of the Balkans. In: Ch. Gastgeber, E. Mitsiou, J. Preiser-Kapeller, V. Zervan (ed.), A Companion to the Patriarchate of Constantinople. Leiden; Boston: Brill, 156–160.
Prinzing, G. (2021). La jurisprudence ecclésiastique dans l’archevêché autocéphale de Bulgarie/Ohrid (1020–ca. 1400). In: M.-H. Blanchet, F. Gabriel & L. Tatarenko (éd.), Autocéphalies. L’exercice de l’indépendance dans les Églises slaves orientales (IXe–XXIe siècle). Rome: EFR, 159–177.
Sekulovski, G. (2021). Essais de rétablissement de l’ancien archevêché d’Ohrid (XIXe–XXe siècle). In: M.-H. Blanchet, F. Gabriel, L. Tatarenko (éd.). Autocéphalies. L’exercice de l’indépendance dans les Églises slaves orientales (IXe–XXIe siècle). Rome: EFR, 413–451.
Semes’ko-Babaru, T.M. – Семесько-Бабару, Т.М. (2015). История подворий Синайского монастыря в Киеве и Нежине. In: Н.И. Комашко & И.Л. Бусева-Давыдова (ed.), Русские иконы Синая. Москва: Изд–во МП РПЦ, 41–46.
Snegarov, I. – Снегаров, И. (19952). История на Охридската архиепископия– патриаршия, т. 2. София: М. Дринов.
Stanislavs’kyj, V. – Станіславський, В. (ed.). (2010). Листи Івана Мазепи, т. 2: 1691–1700. Київ: Інститут історії України НАНУ.
Stanislavs’kyj, V. – Станіславський, В. (2014). Поїздка українського купця з Ніжина до Єгипту: незвичайна сторінка з історії торгових зв’язків Війська Запорозького часів Івана Мазепи з Османською імперією. In: Ранньомодерна Україна на перехресті цивілізацій, культур, держав та регіонів, Київ: Інститут історії України НАНУ, 129–141.
Storoževskij, N.K. – Сторожевский, Н.К. (1863). Нежинские греки. Киев: Унив. тип.
Tchentsova, V. (2012). Le premier voyage du patriarche d’Antioche Macaire III Ibn al–Zaʽîm à Moscou et dans les Pays roumains: 1652–1659. In: Ioana Feodorov (éd.), Relations entre les peuples de l’Europe Orientale et les chrétiens arabes au XVIIe siècle. Bucureşti: Editura Academiei Române, 69–122.
Tchentsova, V. (2015). A Corpus of Post-Byzantine Seals: Research cataloguing project. In: Byzantine and Rus’ Seals. Proceedings of the International Colloquium on Rus’-Byzantine Sigillography. Kyiv, Ukraine, 13–16 September 2013. Kyiv: Sheremetievs’ Museum, 263–279.
Velyčko, S. – Величко, С. (2020). Літопис, упоряд. Г. Боряк, Т. Таїрова-Яковлєва et al. Київ: КЛІО. Volumina legum (1860). Petersburg: Nakladem i drukiem Jozafata Ohryzki, t. 5. Vladimir (Filantropov) – Владимир (Филантропов), архим. (1894). Систе-матическое описание рукописей московской Синодальной (патриаршей) библиотеки, т. 1: Рукописи греческия. Москва: Синод. тип.
Zozulja, S. – Зозуля, С. (2017). Формування архiтектурного ансамблю грецького кварталу в Нiжинi та перспективи його регенерацiï на сучасному етапi. In: О.С. Морозов & Л.О. Зайко (ed.), Грецька громада Нiжина: iсторiя та сучаснiсть. Нiжин: Лисенко М.М., 84–104.
Žarkykh, M. – Жарких, М. (2018). Введенський синодик. Київ: [s. n.].
Copyright (c) 2022 Akademia Ignatianum w Krakowie
Utwór dostępny jest na licencji Creative Commons Uznanie autorstwa – Bez utworów zależnych 4.0 Międzynarodowe.
Autor, zgłaszając swój artykuł, wyraża zgodę na korzystanie przez Wydawnictwo Uniwersystet Ignatianum z utworu na następujących polach eksploatacji:
- utrwalania utworu w formie papierowej, a także na nośniku cyfrowym lub magnetycznym;
- zwielokrotnienia utworu dowolną techniką, bez ograniczenia ilości wydań i liczby egzemplarzy;
- rozpowszechniania utworu i jego zwielokrotnionych egzemplarzy na jakimkolwiek nośniku, w tym wprowadzenia do obrotu, sprzedaży, użyczenia, najmu;
- wprowadzenia utworu do pamięci komputera;
- rozpowszechniania utworu w sieciach informatycznych, w tym w sieci Internet;
- publicznego wykonania, wystawienia, wyświetlenia, odtworzenia oraz nadawania i reemitowania, a także publicznego udostępniania utworu w taki sposób, aby każdy mógł mieć do niego dostęp w miejscu i czasie przez siebie wybranym.
Wydawca zobowiązuje się szanować osobiste prawa autorskie do utworu.